четвер, 8 серпня 2013 р.

Хто я, коли я перукар.



Це не просто робота, не просто підробіток, це певне відчуття в просторі, стиль бачення світу і людей в ньому через волосся, зачіску, колір,  дотик,  запах…
Ще  з раннього дитинства - цей талант  спав у мені. Я завжди знала як має виглядати зачіска чи стрижка, тільки ще не розуміла чим і як цього добитись.  Пригадую найкращий у світі подарунок на 14 день народження - книжка про те як стригти. Я з нею спала, їла і  жила. Всотувала в себе кожне слово,хоч термінологія була не зовсім зрозумілою, але десь на підсвідомому рівні я все одно знала що саме ці жовті сторінки з чорно-білими картинками - мій старт. З цього все почалось.
Моя мама – мій герой і моя перша «жертва», татко – мій найвірніший шанувальник - саме він не пошкодував  найгостріші ножиці в хаті і дозволив мені ними стригти. Мама погодилась. Тоді я стригла вперше. Було літо, було гаряче, і в мене трусились руки. Мама сиділа тихо, а я дууууууууже  старалась.  Тої миті я відчувала себе хірургом – аж така обережна,уважна і цілеспрямована. Все мені вдалось, стрижка вийшла файна і мама була щаслива (мабуть, найбільше тому,  що зможе без шапки чи панамки вийти на вулицю, і тільки після того гордилася , що її стригла її донька))))) Я ТАК собою пишалась)))
Школа. Я весь час зачісувала і заплітала всіх своїх однокласниць і подруг, проте ніхто не дав себе стригти, окрім мами)))) Після школи було сумно, бо я мріяла бути перукарем, а батьки хотіли мені «справжню професію»,тому ми уклали угоду - я вступаю на будь-що, а після інституту ще 2 роки вчусь у технікумі на перукаря.  Для мене то був вихід. Заради справедливості мушу зауважити, що мама абсолютно правильно вибрала мені професію менеджера готельного бізнесу та туризму, але це вже інша історія.
Потім була Академія… А на третьому курсі до нас приїхали тітки з Америки і якось дуже незапально порадили моїм батькам, що нема резону тратити два роки мого життя  на якийсь технікум, коли можна віддати мене на перукарські курси. І вже за тиждень я знала на які саме курси я піду, скільки це коштує, скільки часу, з котрої  години і таке інше. І знову велике дякую мамі і татові за моральну і фінансову підтримку в такий важливий для мене час.
Перший глюк.  Дуже смішно пригадувати як після початку курсів я всіх людей сприймала лише як голову з волоссям, яке треба помити, постригти, відновити, пофарбувати, профілірувати, накрутити тощо. Весело було бачитись з друзями, їздити в транспорті і навіть ходити на побачення з такими от сприйняттями людей, але - я нарешті наблизилась до здійснення своїх мрій. Мені ніколи не було так легко вчитись, мені завжди вистачало часу стригти. Я займалась цим по 4-8 годин в день і мені було мало. Я ставила рекорди, я стригла по 5-7 осіб за вечір, за копійки чи навіть безкоштовно. Тоді  я вся ставала тими гребінцями і ножицями, якими стригла. То було  фантастично. Приємні спогади. Мені вдавалось, я  жадно вчилась, перечитувала журнали, діймала викладача, уточнювала, ксерила теорію і зубрила усе  напам'ять. Такий був початок.
Я - звізда))))  Період,коли мрії здійснились. Десь  одразу після курсів до якихось розумних людей прийшла думка створити Львівський Тиждень моди, і ось я тут як тут. За допомогою Тетянки я впхала свою хитру моську і туди. Осьо прокидаюсь я вранці – і я перукар на показі Lviv Fashion Week, така от я невимовно модна.
Ремарка: була в мене подруга, котра розповідала про «струдію зачісок 911» на І.Франка, про те як все там круто і професійно. Отут в мене зародилась така мрія - працювати там.
І тут в день ікс, я роблю зачіски, колекція Юлі Тушницької  виходить на подіум, ось воно щастя! Неможливо пояснити як я старалась,щоб усе було ідеально, гарно, правильно, міцно і по-моєму. Так і вийшло)))) І після виходу колекції мене запросили працювати в «студію зачісок 911».














Вибір Софії.  То був період коли я стажувалась в студії 911 і проходила практику в туристичній агенції. Якоїсь миті переді мною постав вибір – то ким я буду коли виросту))). Я залишилась працювати в тур фірмі. Це ніяк не означає що я покинула перукарство чи забула про що мріяла. Просто тоді я зрозуміла що зможу поєднати все. Вдень я менеджер, а в вечорі, вранці, на вихідних і кому коли треба - я перукар. Це був найправильніший вибір в моєму житті, адже зараз я маю напрацьовану базу клієнтів, яких я знаю купу часу, яких стрижу сім'ями, які розділяють зі мною найважливіші події свого життя, експериментують ,відпочивають, відновлюються, змінюються і я люблю їх всіх без винятку. Я вдосконалююсь завдяки їм, я вчусь, я пробую,рекомендую, радію злетам і падінням. Я встаю посеред ночі перед зачісками, я помагаю вдягатись нареченим, часом заспокоюю їх, п'ю з ними каву і їду до них на край світу і кожна з них того вартує. Я отримую таку сатисфакцію, яку важко навіть уявити, і йдеться не лише про гроші, це значно глибше, як транс в якому ти твориш, створюєш форму, вигадуєш концепцію, вникаєш в структурі і щоразу це новий шедевр, навіть коли це найпростіша косичка, вона створена в конкретну мить лише для цієї людини і лише в єдиному екземплярі з всією можливою віддачею і теплом на які я тільки здатна. 











І наприкінці. ДЯКУЮ всім вам, хто вірить в мене, хто регулярно зі мною, хто давно  і хто тільки вперше спробував, всім тим, хто рекомендує і цінує мою роботу. Саме завдяки вам я стаю щораз кращою.

Немає коментарів:

Дописати коментар