вівторок, 8 квітня 2014 р.

Мої згарди.



Захотілось мені намиста. Автентичного, національного, цікавого і такого, щоб ні в кого такого не було! 




От і почала я шастати в мережі і шукати що б мені сподобалось. Натрапила на гуцульські згарди.
Як каже моя подруга Wiki, Зґа́рда — архаїчна гуцульська шийна прикраса релігійного призначення. Мала вигляд нанизаних на ремінець, шнурок чи дротик в один, два чи три ряди мідних литих хрестиків, між якими чіпляли мідні трубочки або спіральки («переміжки»), згорнуті чи скручені з латуні або міді. Окрім Гуцульщини, зґарди ще зустрічалися у грузинів на Кавказі, де їх виробляли зазвичай з агата чи гішера.





Пошукавши литі латунні хрестики, я зрозуміла, що це досить дорого коштує і багато важить,тож звернула увагу на дукачі.
Дукач, личман, ягнус - прикраса у вигляді великої медалеподібної монети з металевим бантом, прикрашеним камінцями. Носили їх на Лівобережжі, Чернігівщині, Полтавщині та Слобожанщині. На Полтавщині дукачі мали з обох боків зображення релігійного змісту. Такі дукачі дарували на весіллі. При цьому традиції носити намисто з дукатів та один медалеподібний дукач не виключали одна одну. Дукачем у XIX початку XX століття називали дуже різні за матеріальною та художньою цінністю жіночі прикраси - від грубого, але старанно виготовленого до фабричної штампованої бляшки. Відповідно, в одних місцевостях України на початку ХХ ст. дукач лишався святковою прикрасою, а в інших його носили щодня і дорослі, й діти.





Зібравши усю інформацію докупи, я вирішила робити щось посередині. Про автентичну назву моєї прикраси не сперечатимусь, проте у багатьох джерелах їх також називають згардами: 1-3 низки намистин, на найнижчій з яких кріпляться монети чи дукачі.
Матеріал для самих намистин також довго обдумувався, зупинилась я на склі, тож купила крупний скляний бісер у «Краєзнавці» у двох варіаціях – бордовий з чорним візерунком і без візерунку. Монети – звичайні бронзові бляшки, того ж кольору решта фурнітури.
Спроба перша виглядала так:



І все наче так як хотілося, тільки не те. Приблизно в той же час я забігла «на розвідку» в секонд -хенд біля дому і випадково натрапила на мішечок скляних намистин з металевими заглушками з боків. Всі вони були спаковані в червоний мішечок з органзи на якому красувався цінник – 20 грн. І, звісно, я купила. Здивуванню і радості не було меж коли вдома я розпакувала торбинку і побачила на металевих заглушках моїх намистин 925 пробу срібла))). Тут виникло бажання зробити окреме супергарне намисто з цієї краси. Таким воно було:



Але і це не кінець, бо переглядаючи свої багатства до мене врешті дійшло, що не так і я вирішила поєднати два намиста в одне. Так народились мої згарди з 5 низок скляних намистин, якими нині маю честь похвалитись))))





 Не дочекавшись Великодня, свою згарду я вже одягла на майстер-клас, який я проводила для неповносправної молоді від "Карітасу".



Немає коментарів:

Дописати коментар