Захотілось мені намиста. Автентичного, національного,
цікавого і такого, щоб ні в кого
такого не було!
От і почала я шастати в мережі і шукати що б мені сподобалось.
Натрапила на гуцульські згарди.
Як каже моя подруга Wiki, Зґа́рда — архаїчна гуцульська
шийна прикраса релігійного призначення. Мала вигляд нанизаних на ремінець,
шнурок чи дротик в один, два чи три ряди мідних литих хрестиків,
між якими чіпляли мідні трубочки або спіральки («переміжки»), згорнуті чи
скручені з латуні або міді.
Окрім Гуцульщини, зґарди ще зустрічалися у грузинів на Кавказі, де їх виробляли зазвичай з агата чи гішера.
Пошукавши литі латунні хрестики, я зрозуміла, що це досить
дорого коштує і багато важить,тож звернула увагу на дукачі.
Дукач, личман, ягнус - прикраса у
вигляді великої медалеподібної монети з металевим бантом, прикрашеним
камінцями. Носили їх на Лівобережжі, Чернігівщині, Полтавщині та Слобожанщині. На Полтавщині дукачі мали з обох
боків зображення релігійного змісту. Такі дукачі дарували на весіллі. При цьому традиції носити намисто з дукатів та один
медалеподібний дукач не виключали одна одну. Дукачем у XIX початку XX
століття називали дуже різні за матеріальною та художньою цінністю жіночі прикраси
- від грубого, але старанно виготовленого до фабричної штампованої бляшки.
Відповідно, в одних місцевостях України на початку ХХ ст. дукач лишався святковою
прикрасою, а в інших його носили щодня і дорослі, й діти.
Зібравши усю інформацію докупи, я вирішила робити щось
посередині. Про автентичну назву моєї прикраси не сперечатимусь, проте у
багатьох джерелах їх також називають згардами: 1-3 низки намистин, на найнижчій
з яких кріпляться монети чи дукачі.
Матеріал для самих намистин також довго обдумувався,
зупинилась я на склі, тож купила крупний скляний бісер у «Краєзнавці» у двох
варіаціях – бордовий з чорним візерунком і без візерунку. Монети – звичайні
бронзові бляшки, того ж кольору решта фурнітури.
Спроба перша виглядала так:
І все наче так як хотілося, тільки не те. Приблизно в той же
час я забігла «на розвідку» в секонд -хенд
біля дому і випадково натрапила на мішечок скляних намистин з металевими
заглушками з боків. Всі вони були спаковані в червоний мішечок з органзи на
якому красувався цінник – 20 грн. І, звісно, я купила. Здивуванню і радості не
було меж коли вдома я розпакувала торбинку і побачила на металевих заглушках
моїх намистин 925 пробу срібла))). Тут виникло бажання зробити окреме
супергарне намисто з цієї краси. Таким воно було:
Але і це не кінець, бо переглядаючи свої багатства до мене
врешті дійшло, що не так і я вирішила поєднати два намиста в одне. Так
народились мої згарди з 5 низок скляних намистин, якими нині маю честь
похвалитись))))
Не дочекавшись Великодня, свою згарду я вже одягла на майстер-клас, який я проводила для неповносправної молоді від "Карітасу".
Надихнуло, велике Вам дякую)
ВідповістиВидалити